Життя потребує від наших дітей вміння орієнтуватись і знаходити вихід в непередбачених ситуаціях.

Чим менше у дитини знань, тим більше небезпеки з боку оточуючого

середовища.

Щоб вберегти дитину від біди, треба пам’ятати та дотримуватись  наступних правил:

- не залишати дітей дошкільного віку,  самих навіть на короткий час;

- вчити дитину користуватися двірним вічком;

- не дозволяти відкривати двері незнайомим людям, навіть одягненим у міліцейську форму;

- вчити користуватися телефоном для виклику служб 101, 102, 103, 104;

- забороняти підбирати на вулиці незнайомі предмети – вони можуть бути небезпечними;

- забороняти бавитися ріжучими, гострими та вибухонебезпечними предметами;

- не дозволяти користуватися ліфтом без супроводу дорослого родича;

- запобігати формуванню в дитини жорстокого ставлення до тварин;

- не дозволяти дражнити тварин;

- на дозволяти вмикати електроприлади за відсутності дорослих;

- не дозволяти виходити на балкон, відчиняти вікна;

- не дозволяти визирати у відчинене вікно;

- вчити дітей звертатися по допомогу до відповідних органів;

- вивчити з дитиною домашню адресу або вкладати в кишені «особисту картку» з даними дитини.

Проявляйте витримку і навчайте дітей берегти своє життя і здоров’я!

Реалізація ігрових технік полегшить адапта¬цію дітей до нових соціальних умов, допоможе їм адекватно сприймати себе та інших дітей, опанувати конструктивні форми поведінки й основи комунікабельності.

Мета: розвиток бажання познайомитися; на¬вчання ввічливо звертатися одне до одного; розвиток відчуття єдності, причетності до групи.

Матеріали: квітка або м'яч.

Кожна дитина, стоячи у колі, звертається (по черзі) до свого сусіда праворуч, передає йому квітку або м'яч, називає своє ім'я і за бажанням трохи розповідає про себе.

Мета: навчання запам'ятовування імен дітей групи; розвиток єдності, задоволення від перебування в центрі уваги.

Діти сидять у колі на килимі. Дитина, яка сидить праворуч від психолога, промовляє своє ім'я і плескає у долоні: «Ма-ри-на». А діти всієї групи повторюють за нею це ім'я, як луна. Отож, ім'я кожної дитини повторюватиметься кілька разів.

Мета: продовження знайомства дітей одне з одним; розвиток уваги, пам'яті, вміння відповідати на сигнал.

Діти довільно рухаються по кімнаті, а на сигнал «Равлик!» присідають, називаючи по черзі своє ім'я, і набирають пози равлика.

Мета: навчання відчуття того, що разом, у гурті, краще і гратися, і вчитися, і працювати, і відпочивати; розвиток позитивної мотивації до відвідування дошкільного закладу.

Діти стоять у колі, взявшись за руки, утво¬рюють велике, сильне дерево. Прислухаються, як шелестять його листочки, коли дме вітер (діти разом розгойдуються). Відчувають, як воно живе, дихає (дихають разом: крок уперед — вдих, піднімають руки; крок назад — видих, опускають руки).Робимо висновок: «Коли ми разом — нас багато, і ми велике, міцне дерево».

Мета: закріплення вміння знайомитися; розвиток слухового сприйняття, координації рухів; сприяння нейтралізації негативної емоційної енергії та агресивної поведінки.

Психолог. Зараз ми з вами зробимо потяг. Спочатку я буду локомотивом, коли їхатиму по колу, то плескатиму в долоні й промовлятиму своє ім'я: «Оле-на...».Я зробила коло, а тепер на моє місце нехай стане хтось із вас, а я стану, як і ви, вагончиком — причеплюся до «локомотива». Тепер він поїде, а ми всі разом промовлятимемо його ім'я: «Дмит-ри-ку, Дмит-ри-ку...». Рушаймо!І так, доки всі діти по черзі не будуть «локомотивом» і не візьмуть участь у грі.

Мета: розвиток відчуття єдності, згуртованості; формування навичок самоконтролю та комунікабельності.

Грають групами по п'ятеро дітей, сидячи на лаві. Психолог перед початком гри пояснює, що морський банан — це гумовий човен, формою дещо схожий на банан. Пропонує дітям уявити, що вони катаються на морському банані: для цього мають міцно тримати одне одного за лікті, щоб не розірвався ланцюжок, і ніхто не впав у воду.
За командою психолога діти нахиляються праворуч, ліворуч. Завдання: не загубити нікого з «пасажирів» і не зробити нікому боляче. Якщо хтось «падає» з банана, всі разом мають вигукнути його ім'я.

Мета: закріплення знань дітей одне про одного, вміння звертатися до товаришів на ім'я, брати участь у колективній грі; формувати позитивне ставлення до відвідування дитячого садка.

Психолог стоїть у центрі кола, яке утворюють усі діти групи. Він виконує роль клубочка. Один із малюків перший підходить до психолога, бере його за руку; в цей час уся група називає разом ім'я цієї дитини; потім те саме робить друга дитина, беручи за руку вже першу дитину і «намотуючись» навколо «клубочка» — психолога. Гра завершується, коли остання дитина «намотається» навколо клубочка. Висновок, до якого мають дійти діти: «Разом — добре; мене всі знають, і я знаю всіх».

Мета: закріплення навичок позитивної соціальної поведінки; диференціювання слухового сприйняття.

Грають по двоє, третя дитина — ведуча. Діти, кожен по черзі, називають ведучого на ім'я. Завдання ведучого — відгадати, хто його покликав.

Що не можна приносити

в дитячий  садок

Підготуйте дитину до дитячого садка

Ви вирішили віддати свою дитину до дошкільного закладу . Утім, постає запитання: як сприйме дитина те, що мама, яка була завжди поруч, тепер з'являтиметься лише ввечері, а замість неї потрібно бути з вихователем та ще з десятком інших хлопчиків та дівчаток, кожен з яких також вимагає уваги.

І тому кожна дитина звикає до дошкільного закладу по-своєму.

Діти 2—3-х років відчувають страх перед незнайомими людьми і новими ситуаціями спілкування. Саме ці страхи і є однією з причин важкої адаптації дитини в групі. Відповідно дитина отримує стрес, і це призводить до того, що вона стає збудливою, плаксивою, частіше хворіє, позаяк це негативно впливає на захисні сили дитячого організму.

Якщо протягом року дитина не адаптувалася до дошкільного закладу, то це є сигналом для батьків. Отже, потрібно звернутися до фахівців.

Якщо у дитини нервове захворювання, то віддавати її до дошкільного закладу потрібно не раніше від 3 років — дівчинку і 3,5 року — хлопчика.

Умови успішної адаптації дитини

• Завчасно ознайомте дитину з груповою кімнатою, вихователем, дітьми;
• Пізніше малюка варто лишити у групі на невеликий проміжок

часу ( година або трохи більше). Залежно від поведінки дитини час перебування можна збільшувати.

• Удома потрібно більше гратися з дитиною в рухливі, емоційні ігри, щоб дитина в закладі не почувала себе скутою, напружено, і якщо не розрядити цю напругу, вона може стати причиною розвитку неврозу.
• Дитина повинна мати навички самообслуговування : самостійно  їсти, мити руки, проситися на горщик.

Отже, лише у співпраці батьків і педагогів закладу можна полегшити період адаптації для дитини.